Свято «ІДУ З ДИТИНСТВА ДО ТАРАСА»
Мета: Ознайомити
учнів зі значенням
творчості Т.Г.Шевченка – поборника щастя й свободи українського
народу; показати, як шанують його в
наших домівках і в світі; викликати бажання читати «Кобзаря»; виховувати
почуття любові до світлого образу поета-мислителя Т.Г.Шевченка.
Матеріал до свята : портрет Шевченка, виставка творів поета, ілюстрації
до творів, свічка, вишиті рушники, а на них «Кобзар».
Хід свята
Ведучий
1. Доброго дня дорогі учні та гості! Ми раді вітати вас на
нашому святі. Нині – як і щороку – ми проводимо шкільне Шевченківське
свято, аби не просто вшанувати пам’ять геніального поета, а й відчути його невмируще
слово серцем, повірити йому, бо кому ж тоді ще вірити, як не Шевченкові, який
життя своє віддав за Україну, за нас із вами, за те, щоб ми були вільними,
гордими людьми.
Музичний
фон «Фільм про Україну».
Учень 1.
Добрий день, матусю-Україно,
Сходить сонце радості й добра.
Україно, я твоя дитина,
Крапелька великого Дніпра.
Учень 2.
Україно
моя, золоті твої поля,
Небо
ніжно-голубе, що під ним усе цвіте.
Яблуневі
сади і смерекові ліси,
Ніжна
пісня солов’я,
Рідна
матінка-земля.
Щовесни,
коли тануть сніги
І на рясті
засяє веселка,
Повні сил і
живої снаги
Ми вшановуєм
пам’ять Шевченка!
Учень 4.
Який
потрібно мати
В душі безсмертний
цвіт,
Щоб
хвилювати людство
І через
сотні літ.
Учень 5.
Яким зарядом
треба
Наснажити
слова,
Щоб пісня і
сьогодні
Звучала як
нова.
Пісня
про Україну
Звучить пісня на слова Т. Шевченка
"Думи мої".
Заходить
жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на столик біля
портрета Т. Шевченка. До неї підходить хлопчик.
Хлопчик:
Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?
Мати:
Так, синочку, правда.
Хлопчик:
А чому так багато зірок на небі?
Мати:
Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки
людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?
Хлопчик:
Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь
видно?
Мати:
Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра,
любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і
світло.
Хлопчик:
Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила.
Мати:
Старайся, мій хлопчику.
Ведучий 2. Ось так 9 березня 1814 року загорілась на небі нова
зірочка, саме в цей день народився маленький хлопчик, який згодом став великим
поетом зі світовою славою.
Люди з таким обдаруванням, з таким Божим даром
народжуються раз на століття.
Ведучий
1. Плине
час, як стрімкі води сивого Дніпра-Славути. Минають роки,
десятиліття. Але ніколи не минеться народ і його невгасима любов до всього
найкращого, що квітчає рід людський і землю рідну.
В похилій хаті, край села
Над ставом чистим і прозорим
Життя Тарасику дала
Кріпачка – мати, вбита горем.
Ведучий 2.
Шевченків край… Так називають Черкащину. Тут у селі
Моринцях, у родині селянина – кріпака народився великий поет, художник.
Згодом сім’я переїхала в Кирилівку, де пройшли дитячі
роки Тараса.
Ведучий 1.
Хлопчик
ріс мовчазний, замислений. Не тримався хати, а все блукав десь за вигоном.
Учень 7.
Ти взяла
Мене,
маленького, за руку
І
в школу хлопця одвела
До
п'яного дяка в науку.
"Учися,
серденько, колись
З
нас будуть люди",
- ти сказала.
Ведучий 2.Та недовго тривала Тарасова "наука".
Несподіване горе випало на
долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею, померла мати.
Учень 8.
Там
матір добрую мою
Ще
молодую - у могилу
Ведучий 1. Незадовго після смерті матері в 1825р. помер і
батько. Смерть батька приголомшила малого Тараса.
Учень 9.
Там батько, плачучи з дітьми
(А
ми малі були і голі),
Не
витерпів лихої долі,
Умер
на панщині!. А ми
Розлізлися
межи людьми,
Мов
мишенята. Я до школи –
Носити
воду школярам.
Учень 10.
Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в Бога......
Уже прокликали до паю,
А я собі у бур’яні
Молюся Богу...
Оксана:
Чом же плачеш ти, Тарасе ! Ох, дурненький, ти.
Давай, я сльози витру. Не сумуй, Тарасику, адже кажуть, найкраще від усіх ти
читаєш, найкраще за всіх співаєш, ще й, кажуть, малюєш. От виростеш і будеш
малярем.
Тарас:
Еге ж, Оксанко, малярем.
Оксана:
Розмалюєш нашу хату.
Тарас:
Атож. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Ні, я не ледащо. Я буду
таки малярем, Оксанко!
Оксана:
Авжеж, будеш, Тарасику!
Ведучий 1. Незважаючи на те, що народився поет у бідній кріпацькій
сім'ї і дитинство його було тяжким та безрадісним, малий Тарас ріс допитливим
та розумним хлопчиком.
Учень 11.
Хоче
малювати,
Прагне
він до знань,
Та
за це багато
Зазнає
знущань.
Нишком
він малює
Статуї
в саду,
Вночі
пише вірші
Про
людську біду.
Ведучий 1. Зустріч у Петербурзі із
земляком-художником Сошенком, байкарем Гребінкою, художниками Брюлловим,
Венеціановим, поетом Жуковським круто змінила долю Шевченка. Вони побачили
великі здібності юнака і викупили його з неволі.
Учень 13.
Так в людському морі
Стрілися брати,
Що зуміли в горі
Щиро помогти.
Викупили
друзі,
Вільним
став Тарас!
Чом
же серце в тузі?
Біль
чому не згас?
Учень 15.
Сміливий
і щирий
Був
Тараса спів.
Він
гострить сокири,
Кличе
на панів.
Учень 16.
У дикій
пустелі, далеко від нас
У царській неволі
карався Тарас.
Спитаєте,
діти, - завіщо? Чому?
Хотів Тарас
волі народу свому.
Бо горе і
сльози були навкруги,
Бо волю
скували царі в ланцюги.
Учень 17.
Вставай,
мій народе, вставай, не барись,-
Промовив
Шевченко, - за волю борись!
Жени царя-ката,
вогнем осліпи.
…Забрали в
солдати, забрали в степи…
Учень 18.
Чужими
пісками Шевченко ішов
І прутик
вербовий в пилюці знайшов.
Підняв
Тарас прутик, зрадів, як добром,
Згадав
рідні верби над рідним Дніпром.
Учень
19.
І плакав, і мріяв, і виніс води,
І прутик
вербовий в піску посадив.
В далекім
степу зеленіє верба –
За Україною
туга-журба.
Ведучий
1. Колись кобзарями називали
мудрих дідусів, що ходили від села до села і, граючи на кобзі, розповідали
людям про долю України.
Гра
на кобзі.
Учень
20.
Рано-вранці,
на зорі
На
Тарасовій горі,
Під
розлогою вербою
Посідали Кобзарі.
Учень
21.
Лине пісня
до Тараса,
Лине від
серденька.
Будь
щаслива, Україно,
Україно-ненько.
Учень
22.
Мовив слово
кожен з них,
Струн
торкнувся голосних –
І злетіла
пісня вгору
Вище кленів мовчазних.
Ведучий 1. Кобзар – народний співець.
Український народ
береже «Кобзар» як реліквію, святу книгу. Сподіваюсь, що і у ваших домівках (майже в кожного) є така
дивовижна книга, яка тісно пов’язана з життям нашого народу.
Ця книжка вважається святинею, національною Біблією
України.
Учень 23.Тихо надворі. Ні вітру, ні хмар.
Ані шелесне верба височенька.
Наша Тетянка відкрила «Кобзар».
Вголос читає Тараса Шевченка.
Учень 24.
Ген за рікою синіє гора,
В небі веселка розквітла казково.
Ніжно вплітається в гомін Дніпра
Добре і щире Шевченкове слово.
Ведучий 2.
«Встала весна»
Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічає.
2. «Садок вишневий
коло хати»
Садок
вишневий коло хати,
Хрущі
над вишнями гудуть,
Плугатарі
з плугами йдуть,
Співають
ідучи дівчата,
А
матері вечерять ждуть.
Сім'я
вечеря коло хати,
Вечірня
зіронька встає.
Дочка
вечерять подає,
А
мати хоче научати,
Так
соловейко не дає.
3. «Тече вода з-під
явора»
Тече
вода з-під явора
Яром на долину;
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька
Явір молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
4.Тече вода із-за
гаю
Та понад горою,
Хлопочуться качаточка
Поміж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми…
5. «Світає, край неба палає»
Світає,
край неба палає;
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесенько вітер віє.
Степи, лани мріють;
Між ярами над ставами
Верби зеленіють.
Сади рясні похилились;
Тополі по волі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем.
6. «ВРАНЦІ»
Защебетав
жайворонок,
угору
летючи;
закувала
зозуленька,
на
дубі сидячи;
защебетав
соловейко —
пішла
луна гаєм;
червоніє
за горою;
плугатар
співає.
7. «Зоре моя вечірняя»
Зоре
моя вечірняя,
зійди
над горою,
поговорим
тихесенько
в
неволі з тобою.
Розкажи,
як за горою
сонечко
сідає,
як
у Дніпра веселочка
воду
позичає...
8. «Зацвіла
в долині...»
Зацвіла
в долині
Червона калина,
Ніби засміялась
Дівчина-дитина.
Любо, любо стало,
Пташечка зраділа
І защебетала.
Ведучий
1. На слова вірша
Т.Г.Шевченка «Зацвіла в долині..» покладено музику.
Зараз у вашому виконанні прозвучить пісня «Зацвіла в долині червона калина…».
Ведучий 2.
Природа щедро наділила кріпацького сина не лише поетичним
генієм, а й талантом художника, які ніколи не зраджували йому. Обдарований від
природи, Тарас рано відчув тягу до малювання. Ще змалку крейда і вуглинка були
для нього неабиякою радістю. Малював ними стіни, лави, стіл. Для Тараса
Шевченка малювання стало потребою, вираженням його творчого духу. До нас дійшло
близько 1200 акварелей, малюнків олійною фарбою, олівцем.
Перегляд
презентації «Художник з душею поета»
Ведучий
1. 9 березня 1861 р.
Шевченку минуло 47 років. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли
друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Тіло
Т. Шевченка було перевезено в Канів і поховано на Чернечій горі. Так заповідав
великий поет.
(Звучить фрагмент пісні "Реве та
стогне Дніпр широкий").
Учень 25. І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пам’янути
Незлим тихим словом.
Учень 26. Ти, Тарасе, сьогодні
Нас зібрав докупи.
І зійшлися у цій залі
Шевченка онуки.
Учень 27. Хліб і сіль тобі, Тарасе,
Сьогодні підносимо…
(Виносимо хліб-сіль, кладемо
біля портрету)
Вшанувати цю гостинність
Оплесками просимо.
Учень 28: Ти зорею сіяєш у прийдешнім віку,
Сходиш хлібом духовним на яр-рушнику.
У розкриллі земних і заобрійних трас
Височієш над світом, великий
Тарас.
Учень 29: Твій голос – повнить пшеничний колос,
Бо те, за що ми жили й боролись,
Твій сон щасливий, зоря твоя,
Велика,
вільна, нова сім’я…
Ведуча 2.Минуло вже багато з дня народження славного сина
України, але в багатьох українських родинах ви бачите прикрашений вишитим
рушником портрет Кобзаря. Він - як член сім’ї , як
найдорожча людина.
Учень 30.
Висить
портрет у рамі.
Він дуже
рідний і мені,
І татові і
мамі.
Учень 31.
Він стереже
і хату й нас,
Він знає
наші болі.
Я добре знаю
– це Тарас,
Що мучився в
неволі.
Учень 32.
Такий
ріднесенький - дивись
Він мов
говорить з нами,
Він на портреті
мов живий,
Ось -
ось і вийде з рами.
Ведучий 1 . В день народження Т.Шевченка дорослі і
діти йдуть до його пам’ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати
його вірші, поспівати пісні, вшанувати великого Кобзаря.
Учень 33.
Тарасе, наш Кобзарю, всюди
Приходиш нині ти, як свій,
Тебе вітають щиро люди
На всій Україні моїй.
Учень 34.
Я, маленька українка,
Вісім років маю,
Про Тараса Шевченка
Вже багато знаю
Учень 35.
Він дитя з-під стріхи,
Він в подертій свиті.
Він здобув нам славу,
Як ніхто на світі.
Учень 36.
А та наша слава
Не вмре, не загине
Наш Тарас Шевченко –
Сонце України.
Учень 37.
Уклін тобі, Тарасе
Великий наш пророче,
Для тебе вірно б’ється
Це серденько дитяче.
Учень 38.
За тебе вічно б’ється,
Чого батьки не зможуть
Те зроблять їхні діти.
Учень 39.
Ти з нами будеш, крокуєш ти з
нами,
Дивуєш захоплений світ.
Гордися, Кобзарю, своїми синами,
Що здійснили твій заповіт.
Учень 40.
Любий батьку, Тарасе!
Книжки твої байдужими
Нікого не залишили,
До боротьби за правду закликали,
За спадщину, яку залишив ти для
нас,
Низько вклоняємось тобі, Тарасе!
Ведучий 2. І дорослі, і
діти шанують геніального українського поета, художника, борця за волю народу і
завжди пам'ятатимуть його заповіти.
Учень 39:
Спи спокійно,Тарасе!
Нащадки твої
Словом шани й любові
тебе пом’янули.
І народи Вкраїни
Заповітів священних твоїх не забули.
Ведучий 1: “Незлим
тихим словом” згадуємо ми свого пророка, який залишив нам прекрасні твори. А що
ж залишимо своїм нащадкам ми?
Учень 40: Залишим у спадок новим поколінням
Свої ідеали й свої устремління,
Могутню Вкраїну, в якій наша сила,
І геній Шевченка як нації крила.
Учень 41: Залишим і те, що душею народу
Зовуть недаремно від роду до роду,
Як вищу красу і життєву основу,
Залишимо Слово, Ім’я своє, Мову.
Пісня про
Україну.
СВЯТО ЗУСТРІЧІ ПТАХІВ
Учень1. Знов починається весна –
знов починаються дива!..
То серед двору із-під снігу
раптово визирне трава,
то раптом лагідні веснянки
засіють щоки та носи
чи розщебечуться ще зранку
птахи на сотні голосів!
Учень2. Йде
весна-красна в зеленій хустинці.
Несе весна-красна у хустинці гостинці:
Ягнятам – травицю, гусятам – водицю,
Качатам – ряску, а малятам – ласку.
Учень3. -
Доброго ранку!- травам росистим,
-
Доброго ранку!- квітам барвистим,
-
Доброго ранку!- сонечку ясному,
Людям усім та усьому прекрасному.
Ведучий. Земля
приваблива у різні пори року. А весною все ж таки квітучіша і запашніша,
гарніша й чистіша. З давніх-давен у нашого народу було одне з найулюбленіших
свят – Зустріч весни, що приходило пишно і радісно. Навесні пробуджується
земля, оживає природа, а з нею – радісні клопоти хлібороба. Після холодних
коротких днів і довгих зимових вечорів молодь отримувала можливість вийти на
залиті сонячним світлом левади, вкриті першою прозеленню пагорби, де дихалось
на повні груди і співалось на повен голос. Весну, за уявленням предків,
приносили на крилах птахи.
Перші весняні промені сонця пригрівають
землю, швидкі струмочки знову співають свою пісню. З вирію повертаються на
батьківщину наші пернаті друзі. Тому сьогодні ми розпочнемо свято зустрічі
птахів.
| Учень4. Весна іде! В повітрі молодому |
Далекий крик мандрівних журавлів
Вже розітнувсь: ключем вони
додому
У рідний край летять з чужих
країв.
Учень5. Ой, як високо в
блакить
Хмари піднялися!
Як горобчик цвірінчить
Весело на стрісі!
Учень6. І сонечко все
дужче гріє
Голубить і сади й поля.
І кожен з нас теплу радіє,
Життям вже повниться земля.
(Звучать голоса птахів).
(Виходять
Сонечко, сонячні промінці, квіточки. Діти-квіти
розбігаються по залу, присідають і вдають, що сплять. Дві дівчинки-сонячні
промінчики бігають між ними і дзвіночками будять їх від сну).
Сонечко. Добрий день,
мої хороші,
Хлопчики й дівчатка
Радо із весною хочу вас
вітати!
Я – весняне, ясне сонце,
Засвітило всім у віконце.
Я прокинулось рано,
Бо я сонечко весняне,
Обійшло гаї, поля –
Чорна всюди ще земля.
Учень7. Сонце, сонечко,
дружок!
Подивись, сумний лужок.
Та щоб стало веселіше,
Грій
частіше і світліше.
Рідну землю зігрівай,
Їй ти сили придавай,
Щоб росло все й розквітало
У чудовім нашім краї.
1-Й СОНЯЧНИЙ ПРОМІНЧИК:
Годі, квіточки, вам спати
Час
давно вже вам вставати
Гляньте,
сонечко сміється
В
небі жайворонок в’ється
В’ється,
радісно співає
Він
весну вам сповіщає.
2-Й СОНЯЧНИЙ ПРОМІНЧИК:
А
весна та чарівниця
Щиро
вам несе гостинці
Пташка,
рибка, звір на волі
Божа
бджілка, квітка в полі –
Всі
весною оживають
Весну-красну
прославляють.
(Квіти
пробуджуються, позіхають, встають)
1- КВІТКА: Що
трапилось?
Чую
дзвін!Та звідки він?
2- КВІТКА: Хто
нас розбудив ми
так
солодко спали ?(позіхає)
3- КВІТКА: Ой, а
мені холодно,
я
змерзла.
4- КВІТКА: Я
здогадалась!
Мабуть
це вже весна.
1-КВІТКА: То чому не
чути співу пташок.
2-КВІТКА: І струмочки
чомусь не дзюрчать
3- КВІТКА: Певно
ми зашвидко прокинулись,
давайте ще поспимо.
(хочуть знову заснути, але промінчики
настирливо будять їх дзвониками)
4- КВІТКА: Ні, ви
чуєте? Нас справді хтось хоче збудити.
1 ПРОМІНЧИК:
Прокидайтесь, прокидайтесь
Це
ми сонячні промінчики.
2 ПРОМІНЧИК: Досить
спати милі квіточки, на вас чекає велика справа.
1-КВІТКА: На нас? Але ж
ми такі маленькі, безпомічні. Хіба ми можемо комусь допомогти?
1 ПРОМІНЧИК:
Вставайте,
будемо весну закликати
Перелітних
птахів зустрічати.
Бо
яка ж то весна, коли не чути голосного щебетання пернатих.
Здавна
вважали, що тепло приносять на крилах саме перелітні птахи.
2 ПРОМІНЧИК: То ж
давайте любі друзі пісню заведемо,
будем
весну прославляти веснянки співати.
Пісня – веснянка «Ой, минула вже зима».
Учень8.Крутими
верховинами,
Барвистими долинами,
Лугами, сінокосами,
Гаями стоголосими,
Степами, перелогами,
Широкими дорогами
Барвінками уквітчана
Гучна, ясна, красна
Іде Весна!
Учень9. Привітанням журавля
Вона пробуджує поля,
Небеса і ручаї
Та заквітчує гаї.
І усякий її зна
Здогадались?
Це – Весна!
(
Заходить Весна)
Весна. Добрий
день, мої любі друзі!
Я – Весна,
Я три місяці в садочку
Зимувала на кілочку.
Від морозів і вітрів
Берегла озимий хліб.
Ниточки для травки ткала,
Сорочку сонечку зв’язала,
В голубі легкі пушинки
Весняні вдягла хмаринки,
Повернула всіх птахів
Із вирію у рідний дім.
Я чорну
землю розбудила,
Уквітчала її рястом
Барвінком укрила.
Ведуча.
Ой, весна, весна, днем красна,
Що ти нам, веснонько, принесла?
Весна.
Принесла
я вам літечко,
Щоб
родилося житечко,
Ще
й озимая пшениця
І
усякая пашниця,
Ще
й чарівні квіточки,
Щоб
квітчались діточки.
Коробочку
з веретінцями,
А
скриночку з червінцями,
Старим
бабам по серпечку,
Старим
дідам по кийочку,
Малим
дітям по яблучку.
А
де ж моя матінка Земля? (Виходить Земля)
Ведуча: Просимо Вас, Земле, рідна мати
Весну красну зустрічати
І сьогоднішнє свято зустрічі птахів
Розпочати.
Земля: Спасибі вам, друзі, на добрім
слові,
Що не забули запросити матір на свято.
Я бачу зустрічати весну ви готові
Прийшло на свято вас досить багато.
Ведуча.
Весняночка – панночко, а що ти нам ще принесла?
Весна.
Я
багато для вас загадок підготувала.
1)Де
пройде чарівниця ,
Там
все оживає :
Земля
свої квіти викидає,
Сонечко
припікає,
Зеленіє
трава.
Скажіть,
коли це буває? (весною).
2) Три брати ідуть по світу –
Від зими назустріч
літу.
Перший пройде –
тане лід,
Другий пройде –
всюди квіт,
Третій пройде –
укрива
Землю шовкова
трава!(Березень, квітень, травень)
3)З-під снігу зявився,
Прокинувсь од сну,
Усіх запросив
Зустрічати весну.(Підсніжник)
4)Що у світі найсвітліше
,
Що
по небу вдень гуляє.
Ніч
приходить спочиває? (сонце).
5)Довго
мене нема –
Все
в’яне ,
А
як пройду –
Знов
оживає. (дощ).
6)Горя у неї немає,
А
сльози проливає? ( хмара).
7)Тільки
він землю умиє,
Уся
вона зразу зеленіє? (дощ).
8)
Я найперша зацвітаю
Синім цвітом серед гаю.
Відгадайте, що за квітка,
Бо мене не стане влітку.(Пролісок)
-
А тепер, діти. Давайте
пограємо у гру «Так чи не так». Якщо
я називаю ознаки весни, ви плескаєте в долоні. Якщо ознаки інших пір року – то
не плескаєте.
1.
Тане сніг. +
2.
З дерев опадає листя. –
3.
Квітують підсніжники.
+
4.
Прилітають пташки -
граки, шпаки. +
5.
На горобині сидить
снігур. -
6.
З'являються струмочки. +
7.
Ведмідь спить у барлозі. –
8.
Гілочки берізки вкрилися
бруньками. +
9.
Скрізь все вкрито
снігом. –
10.
Став танути сніг. +
11.
Заєць скидає зимову
шубку. +
12.
Настає гаряча пора у
садівників і огородників. +
-
Молодці, діти! Ви гарно
знаєте ознаки весни.
-
Весна.
Діти
, любі ви мої ,
Я
за вас радію.
Про
таких друзів , як ви ,
Вже
давненько мрію
Працьовитими
зростайте,
Вчіться,
не лініться,
Поважайте
вчителів,
Та
матусям помагайте .
Я
ж тепло вам принесла,
Радість
подарую,
Красне
літечко зустріну,
Й
далі помандрую.
Я
з вами не прощаюсь , але мені пора вирушати далі, маю справ багато, бувайте
здорові!
А ми з вами, діти, відпочинемо і заспіваємо
пісню «Дударики».
Учень10. По всіх усюдах
пісня лине
усе
пробуджує від сну
і всі
комашки, всі рослини
вітають
чарівну весну.
Учень11.Весна іде, весна
іде
Весну вітайте, діти,
Пташиний спів вона несе
Тепло і перші квіти.
Учень12. Пісенька
весняночка
На веснянім лузі,
Станьмо
всі у крузі.
Будемо співати,
Весну прославляти.
Учень13.Сонечко кохане,
Сонечко весняне
Промінцями сяє,
Землю зігріває.
Виростають квіти,
І
радіють діти.
Весну
прославляють,
Щастя
всім бажають.
Ведучий. З 21 березня по
старому звичаю починається місяць птахів. Діти присвячують його маленьким
друзям: розвішують на деревах тисячі пташиних будиночків, влаштовують безплатні
їдальні для милих гостей, проводять свята-зустрічі з птахами. На земній кулі їх
налічується 9000 видів.
22
березня - свято Сорока святих. Вважають,
що з цього дня має розпочатися справжня весна, і птахи почнуть масово прилітати
з вирію. А щоб весна була дружньою , родючою, багатою на пташиний спів , матері
за народною традицією напередодні
випікали з тіста фігурки у вигляді птахів. Їх називали "жайворонками” чи
"голубами” і давали дітям, щоб вони ходили вулицями і закликали птахів із
вирію.
Вчитель.
Як не злилася Зима, прийшла пора і їй відступати. Адже птахи принесли весну. А
що ж роблять птиці навесні, коли із вирію повертаються?
Учениця.
Що роблять птиці
навесні,
Коли
із вирію вертаються?
Вони
в такі блакитні дні
З
ланами і людьми вітаються.
Чиї
ж то голоси дзвенять,
Як
ліс під сонцем вишумовує?
Дрозди
й синиці гомонять
Пташиною
своєю мовою.
Що
робить жайворон-трудар.
Як
луг ромашками квітчається?
Він
з неба розсипає жар,
І
щедра пісня не кінчається!
Пісня
«Прилетіли шпаки»
Учень14. Гляньте,
сонечко сміється,
Птаство з вирію несеться,
В’ється, радісно співає,
Про
любу весну сповіщає.
Учень15. Тож давайте,
любі діти,
Весну
прославляти,
Птахів, що летять до нас,
Славно
зустрічати.
(Виходять
діти в масках птахів).
Шпак. Я, шпак, я перший приношу весну,
Бужу все від зимового сну.
Співаю я під вікном,
Люди назвали мене шпаком.
Журавель. Облітав я обходив
Сто
морів і сто земель.
Крила, ноги натрудив,
Всього я надививсь,
І можу я сказати,
Що найкраща земля –
Рідна наша сторона.
Ластівка. Ластівки – невтомні трудівниці,
Працьовитіш не знайдеш ти птиці.
З
глини зліпили чудо-гніздечко,
Відклали в ньому маленькі яєчка.
І ось безпорадні пищать пташенята,
І приносять їм їжу батьки
так завзято!
Соловей. Я, співучий соловей,
Хороший настрій маю.
Весні радію я тепер,
Літаю і співаю.
Гарний голос маю,
Тьох та тьох, тьох та тьох –
Все собі співаю.
Жайворонок. Поле ще
дрімає під снігом,
А жайвір чарує всіх
співом.
Високо в повітрі «зависає»,
Мелодійні пісні
розсипає.
«Польовий соловейко»
співом заллється,
І сонечко зійде, йому усміхнеться.
Зозуля. Просим, діти, людство Вас!
Поважайте і
шануйте
Друзів ваших, тобто – нас.
Не вбивайте, не руйнуйте,
Захистіть
від зла житло,
Якщо хочете, щоб птахи
Для душі несли тепло.
Під фонограму птахи вилітають зі сцени.
Учень 16. Богдан взяв татів молоток
І каже: «Знаєш, тату,
Тепер іду я у садок
Хатинку будувати.
Шпаки в садок наш прилетять,
Коли весна прилине,
В моїй хатинці закладать
Шпаки почнуть родину».
А тато каже: «Все це так, –
І до синка сміється –
А знаєш, як хатинка та,
Що ти будуєш зветься?».
Ведучий: Як
називається ця хатинка?
Всі: Шпаківня.
(Виносять
шпаківню)
Ведучий: Запам’ятайте, любі друзі! Не
можна майструвати пташині будинки з фанери, бо вони холодні. Чим тепліше і
привітніше ми зустрінемо пташок, тим вдячніше вони будуть дбати про здоров’я й
урожай наших садів та лісів.
Учень17. Любий друже, мій школярик,
Уявляєш
скільки птахів
Можуть
нищить, поїдати
Червів,
комах, гризунів?
Учень18. Люби,
шануй веселу пташку
Її довір’ям дорожи.
Віддячать нам за нашу
ласку
Садів
крилаті сторожі.
Учень19. Природа рідна – наша втіха,
Тож хай
вона не знає лиха!
Ми всі господарі
Природи,
То ж збережемо її вроду.
Вчитель. Отож, друзі,
бережімо пташок, допомагаймо їм. Не можна чіпати, руйнувати їхні гнізда. Пташки
зникають через нерозумне ставлення до них людини.
Ми
з вами – частинка природи, і нас єднає спільний дім – Земля. Матінка – Земля.
Діти і прадіди довірили нам чисті ріки й джерела, буйні діброви та гаї з усякою
звіриною, птахами, жайворонкові степи і квітограйні луки. Наша природа багата,
добра і мудра. Вона дарує свої скарби і нічогісінько не просить від нас. Тож і ми, люди, давайте будемо уважними та добрими
до неї!
Рослини
і звірі – то наші брати.
Ми
– старші, і маємо їх берегти,
Щоб
нас не винила зламана гілка,
Сполоханий
птах, налякана білка.
Хай
краще з довірою, як і годиться,
Вам
сяде на руку маленька синиця.
І
ніжно гілками цілує в лице
Посаджене
вами в саду деревце.
Учень20. Послухай, як струмок дзвенить,
Як гомонить ліщина.
З тобою всюди кожну мить
Говорить Україна!
Учень21. Послухай, як трава росте,
Напоєна дощами,
І як веде розмову степ
З тобою, з колосками.
Учень22. Послухай, як вода шумить,
Дніпро до моря лине.
З тобою всюди кожну мить
Говорить Україна!
Пісня «Повернулися лелеки».
Учень23. Ми співали й танцювали.
Із святом всіх привітали.
Завітайте ще до нас!
Прощавайте, в добрий час!
Немає коментарів:
Дописати коментар